“Ми всі зараз потребуємо мудрих теплих слів підтримки.
Вчора мене запитали: що я сказав би людині, яка переживає душевну порожнечу?
Я відповів: продовжувати сповна її проживати.
Поки не відчуєш сили підвестися і зробити маленький крок.
Не змушуй себе бути щасливим, будучи нещасним, не приміряй на себе нескінченні поради на кшталт “зберись і змуси себе щось зробити”, “поки ти плачеш, щастя йде”, “час не мріяти, а діяти” тощо.
Ще небезпечніше порівнювати себе з тими, хто нібито міцніший, сильніший, успішніший.
У кожного своя швидкість життя. Але навіть на самому дні пам’ятай,
що нагорі світить сонце, вір, що обов’язково настане ранок, коли ти прокинешся і зрозумієш: стало легше”.
Ельчин Сафарлі.
