Левковський Максим Васильович народився 3 квітня 1985 року в простій сім’ї Катерини Степанівни та Василя Миколайовича. Скромний, кмітливий та веселий хлопчина зростав на радість усім, особливо батькам. Допомагав фізично, підтримував морально, був опорою й надією.
З першого по одинадцятий клас Максим навчався в загальноосвітній школі № 9. З дитинства проявляв такі риси характеру, як: чесність, сміливість, скромність, бажання захистити слабших, прийти на допомогу старшим, однокласникам.
У 2007 році закінчив економіко-гуманітарний університет імені Степана Дем’янчука за спеціальністю «Викладач фізичної культури і спорту»
З 2007 по 2010 рік проходив службу в лавах Збройних сил України. Він сміливо вступив до лав Збройних Сил України, відчуваючи поклик захистити мир та спокій рідної землі. Під час військової служби проявив незламну волю, героїзм та відданість. Неодноразово був нагороджений Почесними грамотами та подяками.
З 2010 року почав працювати в загальноосвітній школі № 9 на посаді вчителя фізичного виховання.
Зі шкільних років Максим займався спортом. Він знав, що це потрібно, насамперед, для здоров`я, тренуванням відводив чимало вільного часу. Тому не випадково присвятив своє коротке життя вихованню здорового молодого покоління, а саме: успішно закінчив навчання в університеті й повернувся в рідну школу працювати вчителем фізкультури. «Дуже добрий, щирий, відповідальний, ніколи не говорив пафосних слів, не шукав визнання, ніколи не відмовляв у допомозі»,- так скаже кожен, хто знав Максима Васильовича. Його учні досягли численних перемог у спортивних змаганнях, завдяки його натхненню, наполегливості та професіоналізму. Колеги та учні завжди відзначали його щирість, скромність і велику працелюбність. Завдяки Вчителю, шкільна команда неодноразово була переможцем у змаганнях з футболу, волейболу, баскетболу, легкої атлетики.
На початку АТО, не вагаючись, пішов захищати нашу землю від рашистської навали. Пройшов пекучий котел, змінився його погляд – став глибоким, задумливим. І безтурботна усмішка, яка колись сяяла повсякчас, кудись зникла. Зате з’явився невимовно сильний дух, дух воїна і щирого патріота рідної землі. «Воїн світла»,- подумала я тоді. Бо світло з його очей нікуди не зникло, він світився ідеями побудови нової вільної України. І коли москальська орда знову полізла на нашу землю, він без вагань узяв до рук зброю й пішов захищати свою родину, свою Україну, кожного з нас. Ми у вічному боргу перед Воїном. І скільки б не минуло часу – ми будемо берегти цю пам’ять як найцінніше і найсокровенніше. Бо кожне ім’я Героя – це ім’я подвигу, порятунку та волі!» – так згадує про нього заступник директора Дейнека Людмила.
У серпні 2014 року Максим Васильович був призваний на військову службу до військової частини А 2381. Лише через рік, виконавши обов’язок, повернувся в рідну школу. За цей час активно працював, виховував у дітей любов до спорту, здобував з ними перемоги в спортивних конкурсах та змаганнях. Радів простому буденному життю, відповідально ставився до роботи, зростав професійно та особисто. Додатково працював тренером з футболу в спортивній школі. Максим Васильович завжди був авторитетом для учнів, вчителів, батьків, своїх побратимів, громадськості міста.
Звістка про повномаштабне вторгнення сколихнула весь світ. Доки ми намагались зрозуміти, що нам робити, Максим Васильович взяв повістку 25 лютого й став на захист нашої держави.
У коротенькі дні відпусток забігав до школи, збоку спостерігав за своїми вихованцями, що при зустрічі міцно його обіймали. Він знав, кого захищає, виконував свій обов’язок мужньо й достойно. Був прикладом для всіх і назавжди залишиться у нашій пам’яті Героєм.
22 січня внаслідок ворожого артелерійського обстрілу в районі населеного пункту Часів Яр, Максим Васильович отримав численні багатоосколкові поранення. Від важких поранень, отриманих у бою, у лікувальному закладі 02.02.2024 року помер випускник школи, наш колега, учитель фізкультури Левковський Максим Васильович. Сьогодні живемо лише світлими спогадами про нашого ВЧИТЕЛЯ-ГЕРОЯ.
20 лютого на Алеї пам’яті Максиму Васильовичу відкрили світлину.
За зразкову службу Левковський Максим мав багато відзнак та нагород.
- Нагрудний знак «Ветеран війни».
- За рішенням Звягельської міської ради від 22.02.2024 №1155 за мужність і відвагу при захисті Вітчизни Левковському Максиму присвоєно звання «Почесний громадянин міста Звягеля» (посмертно).
- Також він нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі ІІ ступеня», 25 липня 2022 року.
- 28 жовтня 2022року був нагороджений нагрудним знаком «Почесна відзнака командира військової частини А3814.
- 21 жовтня 2023 року нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест».
- Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
- Нагрудний знак «Учасник АТО» — відзнака Начальника Генерального Штабу Збройних сил України.
- Нагороджений орденом За мужність ІІІ ступеня указом президента України.
Левковський Максим Васильович назавжди залишитися прикладом для учнів нашої школи. Його життя є свідченням того, як важливо залишитися вірним своїм принципам і бути готовим віддати все заради Батьківщини.
